11.12.2009 - orbk.net

Основні стадії алкоголізму Критерії першої стадії алкоголізму.

Поділитися:

pivoДіагностика алкоголізму, на відміну від багатьох інших захворювань, не може бути заснована на відокремленні якогось одного, основного симптому. Діагноз ставиться виходячи з асоціативного принципу — по сукупності симптомів. При цьому констатація всіх зазначених вище симптомів не обов’язкова, оскільки у одної людини абсолютно всі симптоми можуть і не проявлятися. У одних людей якісь симптоми виражені більш яскраво, а якісь відсутні і навпаки.
Межею між побутовим пияцтвом і алкоголізмом є момент трансформації групи основних симптомів:
1.    Симптом узалежнення. Якщо в продромі алкоголізму відмічається симптом бажаності алкоголізації, коли різні обставини (зустріч з приятелем, день народження співробітника, вдала купівля, просто наявність вільного часу та грошей) наштовхують на думку про пиятику, то при алкоголізмі цей симптом стає патологічним.
Патологічний симптом узалежнення від алкоголю проявляється в тому, що думки про випивку стають нав’язливими, людина не може усунути їх зі свідомості, придушити потяг до спиртного.
2.    Втрата кількісного контролю. Підвищення толерантності до алкоголю, яке виникає вже в продромі, супроводжується запізненням феномену насичення. Це проявляється в тому, що людина випиває спиртного в 2-3 рази більше, у порівнянні зі своєю первинною дозою, яка раніше викликала сп’яніння. Захворівши алкоголізмом, людина практично втрачає контроль над кількістю випитого, виходячи за межу біологічної переносимості, що призводить до глибокого ступеня сп’яніння, інколи близького до коми.
3.    Втрата ситуаційного контролю. В продромі алкоголізму людині важко відмовитися від випивки. Особливо неприємно, коли доводиться згорнути застілля, яке вже розпочалося. Границею захворювання слід вважати той момент, коли негативні емоції (почуття досади, розчарування) при відмові від випивки перетворюються в неможливість відмовитися.
Таким чином, критеріями алкоголізму є симптом узалежнення та симптоми втрати контролю.
Очевидно, що наведені критерії є психологічними. Здавалось би, хто, як не сама людина, може найкраще визначити їх у себе? Це ж саме вона переживає всі ці почуття, відчуття… Однак в даному випадку метод самоспостереження безсилий. Перешкодою є симптом анозогнозії, який з’явився вже в продромі алкоголізму.
Як правило, алкоголіки в першій стадії не потрапляють в поле зору лікарів. Вони не вважають себе хворими і до лікаря не звертаються. У відповідь на тривожні розпитування, а тим більш докори рідних (дружини, матері) починаючий алкоголік намагається виправдовуватися, придумуючи ніби об’єктивні і поважні причини зловживання алкоголем. Розповідати про свої почуття він не збирається, тому близькі люди можуть тільки здогадуватися про наявність захворювання, ретельно і об’єктивно аналізуючи свої спостереження та співставляючи факти. Орієнтиром в цій кропіткій роботі можуть послуговуватися такі об’єктивні критерії:

1.    Заперечення людиною того, що вона стала пити більше, ніж півроку тому. Відмова признавати, що її пиятика має негативні наслідки (свари з дружиною, неприємності на роботі, конфлікти з друзями, невиконання обіцянок, надмірна витрата грошей на випивку та організацію застілля тощо); прагнення пояснити ці негативні факти будь-якими іншими причинами, не пов’язаними зі зловживанням спиртним.
2.    Кількість вживаного алкоголю стає в 3-4 рази більшою, ніж первинна доза, яка раніше викликала сп’яніння.
3.    Наявність хоча б двох-трьох випадків сп’яніння із наступом амнезії, тобто, коли людина, протверезівши, не пам’ятає, що вона робила в стані сп’яніння.
В кінці першої стадії алкоголізму вже відмічаються зміни в зовнішності людини. Вона не завжди чепурна, «підтягнута», з’являється неохайність в одязі. Обличчя набуває рожевого відтінку; трохи набрякле, пастозне, воно ніби «повніє». Райдужна оболонка очей губить яскравість кольору. Волосся тьмянішає і лежить в безладді.
Голос стає гучнішим, більш жорстким, втрачає м’які інтонації, виразність. При розмові у людини виникають ускладнення в виборі слів, вона часто повторює стереотипні, шаблонні обороти мови, їй важко зосередитися і інтелектуально мобілізуватися.
Тривалість першої стадії алкоголізму в середньому коливається від одного року до чотирьох років.
Друга стадія алкоголізму.
В другій стадії алкоголізму поведінка хворого як в стані сп’яніння, так і в тверезому стані значно змінюється. Якщо раніше після вживання спиртного людина була веселою, рухливою, щедрою на видумки, доброзичливою, привітною, то тепер картина інша. Емоції нестійкі; виникає спалах гніву і злобності з найнезначнішого приводу; хворий стає прискіпливим, дратівливим, упертим. Притаманна раніше активність і рухливість замінюється метушливістю, безладністю дій, дезорганізацією поведінки.
В тверезому стані думки хворого зайняті алкогольною темою, оскільки бажання випити присутнє постійно, і для випивки вже не потребується будь-якого приводу.
Загальне самопочуття погіршується, людина стає млявою, апатичною і проявляє активність тільки в тому випадку, якщо це необхідно для отримання алкоголю. Апетит відсутній, сон стає тяжким, неспокійним, ніби пунктирним, з частими пробудженнями, і не приносить відпочинку. Хворий прокидається вранці в злобному, похмурому настрої. Щоб покращити свій стан, людині вже необхідно прийняти алкоголь. Тепер вживання алкоголю практично не дає ефекту ейфорії (настільки цей ефект слабкий і короткочасний), і людина п’є тому, що її нормальне фізичне і психічне самопочуття неможливе без чергової дози. Тільки в стані сп’яніння алкоголік в другій стадії хвороби може відчувати апетит, добре спати, здійснювати сексуальні функції.
Психобіологічний механізм вказаних змін полягає в тому, що встановлюється алкогольний гомеостаз. Це означає, що як тільки звичний для алкоголіка рівень етанолу в крові знижується, у людини виникає компульсивний (тобто фізичний, який йде від тіла і тому в більшості випадків непідвладний для свідомості) потяг до алкоголю. Слід підкреслити, що компульсивний потяг настільки сильний, що діє, ніби проминаючи рівень свідомої регуляції поведінки, і реакція в даному випадку фактично інстинктивна, так само, як ми інстинктивно робимо вдих при зниженні рівня кисню в крові.
Формування компульсивного потягу до алкоголю, або іншими словами виникнення вже фізичної залежності, свідчить про наявність абстинентного синдрому — основного критерію визначення другої стадії алкоголізму. Абстинентний синдром проявляється в стані гострого психічного та соматичного дискомфорту: тремтіння рук, спрага, відраза до їжі, головний біль, пітливість, болісні відчуття, що виходять зі всього тіла, пригнічений настрій, відчуття тривоги, остраху, нудьги. У хворого можна спостерігати буквально «вегетативну бурю» в період абстиненції, яка одразу ж припиняється після приймання алкоголю.
Другій стадії алкоголізму відповідає ще більш висока переносимість алкоголю: в 4-5 разів більше в порівнянні з початковою кількістю, що викликала сп’яніння. Захисний блювотний рефлекс на передозування повністю втрачений. Випадки сп’яніння з амнезією стають систематичними. Глибоке сп’яніння стає нормою поведінки. Людина може виконувати тільки некваліфіковану роботу, і ту неякісно.
Алкоголік в другій стадії все більше втрачає зв’язок з оточуючою реальністю. Йому нікого і нічого не потрібно, окрім алкоголю. Навіть компанія пияків його не приваблює. Зауважимо, що алкоголіки другої стадії вже не являють собою колишній веселий гурт, що крокує вулицями у пошуках пригод або залюбки гомонить у дворі, як це було в першій стадії алкоголізму. Тепер алкоголіки, якщо й збираються, то тільки з метою здобути спиртне, разом випити, а потім компанія швидко розпадається, і вони розбрідаються, занурені самі в себе.
На другій стадії алкоголізму продовжується змінення зовнішності хворого. Рожевуватий відтінок шкіри обличчя переходить в застійну червоність або блідість, на фоні якої проступають червоні прожилки дрібних кровоносних судин. Обличчя ще більш пастозне, часто обрюзгне, невиразне. Міміка примітивна, лінія роту ніби розпущена внаслідок розслабленості кругового м’язу рота; нижня губа відвисає. Людина деградує не тільки особистісно, але й психічно.
В молодому віці ця стадія звичайно продовжується півтора-два роки, оскільки хворий або починає лікуватися, або гине внаслідок травми (бійка, автомобільна катастрофа) чи самогубства.
Третя стадія алкоголізму.
У випадку продовження вживання спиртних напоїв наступає третя стадія алкоголізму, яка характеризується повним розпадом особистості людини та виснаженням всіх психофізіологічних функцій.
Синдром психічного узалежнення від алкоголю змінюється за рахунок поглиблення та посилення фізичного узалежнення. Алкоголік приймає етанол, щоб зменшити фізичний дискомфорт. Толерантність до спиртного знижується, і тепер уже людина швидко п’яніє, доходячи до важких станів інтоксикації навіть від малих доз. Хворі в третій стадії часто вживають сурогати, бо від них при меншій кількості випитого виникає більший ефект сп’яніння. Амнезії майже постійні, глибокі та стійкі. В цій стадії алкоголік п’є запоями: 3-4 дні безперервного вживання спиртного чергуються з 10-15 днями так званого світлого проміжку. Може бути й навпаки.
Особистість хворих нівелюється, роблячи алкоголіків третього ступеня навіть зовнішньо схожими один на одного: спустошеними, байдужими до оточуючої дійсності, з явними ознаками недоумкуватості. Відмічаються такі органічні симптоми недоумкуватості, як погіршення пам’яті, зниження критики, загальні порушення строю особистості. Неврологічна симптоматика загострюється, можуть з’явитися системні порушення, мозкові синдроми, порушення координації рухів. Ускладнення виявляються у формі психозів («білої гарячки»).
Алкоголіки третього ступеня обов’язково хворі соматично: цироз печінки, виразка шлунку, серцево-судинні захворювання тощо. У них часті судинні кризи з наступними паралічами та парезами. Крім того, у них вкрай знижена опірність організму, в результаті чого вони вмирають не стільки від інфаркту, інсульту та інших, небезпечних для життя хвороб, а скоріше від звичайних, як правило, підвладних лікуванню захворювань: грипу, запалення легенів тощо .
Третя стадія алкоголізму в середньому формується через 8-10 років після початку зловживання алкоголем.
Одним із характерних ускладнень під час запою є безпідставні страхи, так звана біла гарячка, або алкогольний психоз. Починаються різні страхітливі видіння, галюцинації. Вони виникають звичайно в стані похмілля, коли у п’яниці з’являється підсвідомий страх, безсоння, тремтіння рук, кошмари (з сюжетами гонитви, нападу тощо), слухові та зорові обмани у вигляді шумів, дзвінків, рухів тіней. Це провісники білої гарячки, її симптоми особливо яскраво виявляються вночі. Алкоголік бачить плазуючих навколо зміїв, пацюків, чудовиськ, що нападають на нього, відчуває біль від укусів, ударів, чує погрози. Він бурхливо реагує на галюцинації, обороняється або тікає, рятуючись від переслідування. Галюцинації бувають у алкоголіка і вдень. Виникають і алкогольні марева.
Особливо небезпечний алкоголь для організму, що росте.
Згубний вплив алкоголю на підлітків особливо небезпечний тим, що незміцнілий організм швидко до нього звикає. І ця звичка докорінно міняє людину. Недаремно народна мудрість стверджує: «Посієш звичку, пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю».
У підлітків, які зловживають алкоголем, спостерігаються різноманітні розлади, переважно в емоційній та вольовій сфері. Так, у них падає громадська активність, згасають трудові навички, страждає здорове честолюбство, знижуються моральні якості.
На перший план виступають такі емоційні порушення, як грубість, запальність, недбалість, безініціативність, навію¬ваність. Підлітки стають неуважними до близьких, а часом і жорстокими, у стосунках з давніми друзями — нещирими, холодними, замкнутими та недовірливими. Невимушено вони відчувають себе тільки в «своєму колі».
Чим приваблює алкоголь? Часто чуємо: «Вип’ємо -зігріємося», «вип’ємо для сміливості». Він збуджує, підбадьо¬рює, піднімає настрій, змінює самопочуття, робить бесіду більш жвавою і невимушеною, що характерно для товариства молодих людей.
Алкоголь — висококалорійний продукт, швидко забезпечує енергетичні потреби організму, що важливо, наприклад, в умо¬вах походу тощо. А в пиві та сухих виноградних винах до того ж є цілий набір вітамінів та ароматичних речовин. В медичній практиці використовують високі бактеріостатичні «властивості спирту, вживаючи його для дезинфекції (при уколах тощо), приготування ліків і т.ін. 60% злочинів підлітки чинять у п’яному вигляді.
Ті, хто п’є навіть «для настрою», обманюють себе. Стан сп’яніння звичайно триває кілька годин, після чого настрій поступово погіршується.
Відчуття бадьорості та веселощів, як правило, змінюється кволістю, сонливістю, пригніченістю. Координація рухів буває порушена до такої міри, що не дає змоги йти по прямій лінії. Язик стає неповоротким, мова — надмірно голосною, невиразною, що пов’язано зі зниженням у цей час слуху. П’яний відчуває утруднення при доборі слів, окремі слова і фрази повторює по кілька разів. Ось вам і початкова стадія, тільки «для настрою».
При середньому ступені сп’яніння часто відчувається запаморочення, дзвін у вухах. Можуть з’явитися ілюзорні сприйняття навколишнього світу, грубі помилки при оцінці величини предметів, відстані між ними. Наприклад, водії-професіонали після двох бокалів пива не змогли заїхати в незнайомий вузький гараж. 30% з них намагалися заїхати в гараж, який за своїми розмірами був на 40—50 см вужчим, ніж габарити автомобіля.
Далі різко знижується інтерес до навколишнього. Переважає почуття втоми, яке переходить у сонливість, а потім у сон.
У стані сп’яніння середнього ступеня людина не здатна будь-що робити нормально. Вона може зламати, зіпсувати, стати винуватцем нещасного випадку, аварії, пожежі.
Зниження працездатності зберігається довгий час. Для повного відновлення функцій нервової та серцево-судинної системи, м’язової сили та витривалості, як правило, потрібна не одна доба.
Сп’яніння, викликане самогоном, що містить сивушні масла, настає швидше і продовжується довше. Важче протікає і похмілля. Відмічаються сильний головний біль, слабість, болі в ділянці серця.
Тяжкий ступінь сп’яніння характеризується появою симптомів глибокого отруєння алкоголем. Часто настає непритомний стан, якому можуть передувати запаморочення, нудота, блювання, дзвін у вухах, відчуття затерплості різних частин тіла і глибоке порушення координації рухів, зниження тонусу м’язів.
Непритомний стан — алкогольна кома — не завжди закінчується благополучно. Для цієї стадії сп’яніння характерний зовнішній вигляд хворого. Він не реагує не тільки на оклик, а й на больові подразнення, його обличчя набуває спочатку багряно-червоного, а потім блідо-синюшного кольору.
Більш детально описав стадії сп’яніння учений Г.А. Шичко. Він виділив 6 стадій сп’яніння (отруєння).
Перший ступінь (штучна веселість, пустощі) — слабке сп’яніння, яке з’являється після прийому малої дози алкоголю, характеризується збудженням, у зв’язку з чим виникає надмірна рухливість, балакучість, безцеремонність, хвастовство, шумливість, самовпевненість.
Другий ступінь (буйність) — сп’яніння, при якому досягається найбільше патологічне збудження мозку, що спричи¬нює підвищену дражливість, запальність, злобність, схильність до сварок і бійок. Буйність не завжди проявляється, якщо п’яного ніхто не турбує, він може вести себе спокійно.
Третій ступінь (паралічність) — збудження у питущого змінюється гальмуванням мозку, що все більше підсилюється. Характерною ознакою є сильне порушення координації рухових актів: мови, ходьби, рухів рук, іноді паралічно п’яний не може самостійно рухатися.
Четвертий ступінь (безумство) — стан отруєння мозку алкоголем, що рівнозначно його функціональному розпаду. Втрачається узгодженість мозкової діяльності, свідомість пригнічена. Тому надмірно п’яний не тямить, що діє і говорить, часом бурмоче всілякі нісенітниці. Здатність думати порушена, часто-густо втрачається зовсім. Ознаки безумства спостерігаються і при перших трьох стадіях, однак найбільш яскраво виявляються лише в четвертій.
П’ятий ступінь (присипленість) — алкогольний сон. П’яний цілком не втрачає чутливості, його можна навіть розбудити, тим чи іншим чином поставити на ноги, однак рухові акти у нього порушені ще в третьому ступені сп’яніння.
Шостій ступінь (наркозність) — алкогольний наркоз. П’яний цілком втрачає чутливість та захисні рефлекси, тому може втопитися в купелі або в калюжі, захлинутися блювотною масою, згоріти від вогню сигарети, що випала з рук.

Рекомендую:

Профілактична робота із дітьми схильними до алкого... I. Етап профілактичної роботи – робота безпосередньо з дітьми у навчальних закладах усіх рівнів. Це лекції, бесіди, відеоуроки в малих групах, де легш...
Чем бы дитя не тешилось, лишь бы не забеременело.... Трудной детство — килобайтные игрушки... Чем бы дитя не тешилось, лишь бы не забеременело. Чем меньше пива, тем третий лишний. Эх, хорошо, ко...

Розваги / Суспільство Алкоголь / Дети / Навчання / Проблемы /

***