11.12.2009 - orbk.net

Соціально-психологічні причини дитячого алкоголізму

Поділитися:

pjanye-devkiПроблемі порушеної поведінки дітей і підлітків приділяють увагу спеціалісти в галузі педагогіки, психології, соціології, права, дитячої і підліткової психіатрії. Це зумовлено великим діапазоном вираженості поведінкових розладів, високою частотою їх появи, непосильними для дітей та підлітків труднощами їх навчальної та соціальної адаптації. Зокрема, спектр проблем, пов’язаних із зловживанням молоддю алкогольними напоями у широкому соціальному контексті можна віднести до проблеми девіантної поведінки, тобто до ненормативної поведінки особистості в суспільстві.
Останніми роками найбільш серйозною тенденцією в зловживанні алкоголем є швидке зростання вживання молоддю слабоалкогольних напоїв. Особливої уваги у розв’язанні цієї проблеми потребує дослідження соціально-психологічних чинників. Саме вивчення проблеми соціально-психологічних причин поширення пияцтва в молодіжному середовищі в теперішній час вважати надзвичайно актуальним завданням як у теоретичному, так і в практичному вимірах. Це явище є досить розповсюдженим, але, на жаль, суспільство належним чином не усвідомлює його небезпеки для сучасності та майбутнього української держави і українського суспільства.

Складна соціально-економічна ситуація, що спостерігається в Україні, зумовлює негативні тенденції, серед яких не останнє місце займає зростання зловживання не тільки алкоголем, а й наркотичними речовинами. Поширення серед дітей, підлітків та молоді таких небезпечних явищ становить загрозу для здоров’я. У зв’язку з цим є надзвичайно актуальними проведення заходів, спрямованих на запобігання подальшому зростанню алкоголізму, й розроблення ефективних стратегій подолання залежностей.
Більшість учених вважають, що виникнення потягу до алкоголю пов’язано перш за все із соціальними чинниками, з умовами життя людини (Н.Ю. Максимова, І.П. Лисенко та ін. Історію розвитку вашого суспільства протягом останніх поколінь навряд чи можна назвати благополучною, позбавленою стресогенних чинників, що впливають на психічний стан людей У свою чергу, рівень напруженості в суспільстві тісно пов’язаний із кількістю вживання алкоголю.
Алкоголізм розглядався багатьма вченими як форма втечі від житейських негараздів і конфліктів, від узагальненої стандартизації регламентації, запрограмованості життя у сучасному світі. Так, на думку Н.Ю. Максимової та інших дослідників, невпевненість у завтрашньому дні, гострі соціальні конфлікти, необхідність вимушено змінювати спосіб життя або місце проживання, розуміння, що жити так, як живуть, далі неможливо, і в той же час неспроможність будь-що змінити через жорстку регламентованість дій суспільством, є потужними факторами, які штовхають людей до вживання психотропних речовин.
Чинники які каталізують алкоголізм є передусім:
—    соціальна криза, деформації соціокультурної сфери;
—    вплив гірших зразків молодіжної російськомовної та англомовної субкультури;
—    доступність психотропних і токсичних речовин;
середовище, яке нейтрально або прихильно ставиться до споживання алкоголю (так чинять усі). Всі зазначені вище чинники мають – психологічні витоки.
Підлітковий та юнацький вік розглядають як один із найбільш небезпечних щодо формування девіантного й делінквентного розвитку особистості. Підлітки продовжують становити частину населення країни з найвищим ступенем кримінального ризику.
Розвиток адиктивних потреб, як правило, починається саме в підлітковому і ранньому юнацькому віці й згодом набуває у багатьох людей стійких форм. Так, наприклад, за даними Ф.Г. Кутова,серед дорослих які зловживають алкоголем, 31,8 % почали вживати його до 10 років, 64,4% — в 11-15 років, 3,8% — у 16 – 18 років.
Мотиви підліткового пияцтва передусім пов’язані з психічним експериментуванням підлітків, пошуком нових, незвичайних відчуттів і переживань.
На думку багатьох учених, головними чинниками виникнення у неповнолітніх потреби у вживанні алкогольних напоїв є вікові особливості і несприятлива мікросоціальна ситуація розвитку.
Ще одним сильним мотивом може бути прагнення підлітка не відставати від друзів, бажання ввійти в яке не будь угруповання. Крім того, причиною прилучення підлітка до алкоголю може стати його бажання позбутися внутрішньої напруги й занепокоєння, відійти таким чином від проблем, чи навпаки, — знайти спосіб їм протистояти.
У силу вікових характеристик особистості яка формується причини всіх проявів девіантної поведінки у підлітків єдині. Правопорушення, алкоголізм, наркоманія та токсикоманія, афективні та невротичні розлади, — усе це ланки одного ланцюга.
Мотиви прилучення до вживання алкоголю можуть бути найрізноманітнішими. Так, Є.П. Ільїн, Н.Ю. Максимова основними мотивами, що діють більш ніж у третині випадків вважають традиції та звичаї дотримання яких є засобом включення до референтної групи.
Інший могутній чинник впливу — уявлення про те, що спиртне — символ зрілості й дорослості. Крім того, вживання алкоголю може бути реакцією підлітка на відчуття тривоги й самотності. У таких випадках алкоголь допомагає підліткові звільнитися від почуття невпевненості в собі незручності, а може виступити також і формою протесту проти батьків і суспільства загалом. Саме явища психологічної кризи в період пубертату зумовлюють збільшення частоти поведінкових порушень і, зокрема, спроби вживати алкоголь. Їх домінантою є виражена опозиційність у стосунках з вчителями і вихователями, батьками, однокласниками. Найбільшою масивністю відзначаються малодиференційовані реакції активного протесту, що виражались у вчинках «на зло».
Подібні реакції підлітків є найпоширенішим способом психологічного захисту особистості. Проте, слід мати на увазі, що природний характер таких психозахисних дій у пубертатному періоді може зафіксуватись і позначитись у подальшому житті вже дорослої людини. Як правило, у постпубертатному періоді психологічне і педагогічне вивчення особистості юнаків дає можливість виявити залишкові явища поведінкової девіантності. Їх закріпленню сприяють негативні впливи мікросередовища, зокрема, неадекватність виховних дій підвищена конфліктність стосунків у сім’ї.
Все це працює на вироблення у таких підлітків «агресивно-захисного стилю поведінки», що виявлятиметься у дорослому віці, як правило у періодах підвищеної чутливості до неадекватних, подразників, життєвих криз.
До негативних впливів належать:
—    дисгармонійний перебіг періоду статевого дозрівання;
—    психічне, зокрема навчальне і фізичне перевантаження;
—    важкі соматогенії;
—    повторні черепно — мозкові травми незалежно від ступеня їх тяжкості.
Під впливом зазначених чинників підлітки, які до цього періоду характеризувалися, наприклад педагогічною занедбаністю, на етапі негативної фази пубертату переживають значне зниження своїх пізнавальних можливостей. Здобуті раніше знання, вміння і навички виявляються в значно меншому обсязі, ніж вони були засвоєні до початку пубертатного періоду. Ускладнюється їх актуалізація у навчальному процесі. При цьому інтелектуальні потенції підлітків залишаються збереженими.
Причиною такого явища є розлади емоцій, почуттів і настроїв що корелюють з поведінковими порушеннями посідаючи значне місце у клінічній картині підлітків з астеногіпердинамічним варіантом неврозоподібних псевдоневрастенічннх станів резидуально — органічного ґенезу.
Прогноз і сутність соціальної адаптації підлітків з психопатоподібним станом резидуально-органічного генезу на цьому етапі залежить від клінічної форми і типу перебігу, умов виховання і міри впливу асоціального оточення, повторних екзогенно — органічних шкідливостей, адекватності і своєчасності лікувально-педагогічної корекції.
Розлади настрою набувають вигляду дистимій. При цьому явища вираженої педагогічної занедбаності спостерігаються рідше ніж у підлітків з астеногіпердинамічним синдромом.
Слід мати на увазі, що реакції гіперкомпенсації, пов’язані з імітацією невластивих підліткам з астенодинамічним синдромом девіантних виявів, мають характер зовнішнього наслідування жестів, манери триматися або грубіянити. У цьому виявляється психологічний захист цих учнів, що з одного боку, намагаються адаптуватися до чужого їм і, крім того, небезпечного оточення, а з другого — компенсувати почуття власної неповноцінності.
Педагогічним показником нетривалості зовнішнього характеру таких реакцій є те, що із зміною оточення вони суттєво слабнуть аж до повного їх зникнення, а з поверненням у відповідні умови – відтворюються знову. Саме тому у  педагогічному аналізі і оцінці поведінки  підлітків з астенодинамічним синдромом слід враховувати як домінуючу особливість фактор оточення, що зумовлює їх поведінкові розлади — реакцію психологічного захисту від неадекватних умов життя.

Рекомендую:

Что есть хорошего в жизни? Все, что есть хорошего в жизни, либо незаконно, либо аморально, либо ведет к ожирению.незаконно, либо аморальнонезаконно, либо аморальноне...
Воспитание любви к науке у ребенка.... В школах усовершенствуются программы в области науки, техники и математики. Предоставляя детям возможности продемонстрировать знания, согласно тему че...

Розваги / Суспільство Алкоголь / Дети / Здоровье / Навчання / Проблемы /

***