07.12.2009 - orbk.net

Запаси прісних вод — України

Поділитися:

вода

вода

Загальні запаси води в Україні становлять 95 млрд.м3, в тому числі 3,2 млрд.м3 — підземні води. Це дані з врахуванням води, що потрапляє з території Білорусії та Росії. Відомо, що водні ресурси республіки складаються з місцевого стоку та транзиту. Останній надходить по Дунаю, Дніпру, Сіверському Дінцю та інших водних артеріях. За межами України формується близько ЗО км3 стоку (загальний його обсяг становить 210 км3).
Провідна роль у задоволенні потреб господарства та населення України прісною водою належить рікам. На території України нараховується близько 73 тис. річок;
переважно невеликі: лише близько 125 з них мають довжину понад 100 км. Більшість рік входить до басейнів Чорного та Азовського морів; однак невелика північно-західна і крайня західна частина України належить до Балтійського басейну.

Однією з найбільших водних артерій України є Дніпро з такими великими притоками, як Прип’ять, Десна, Сула, Псел, Ворскла, Самара та інші. Басейн Дніпра займає 65% площі республіки. Його водні ресурси становлять (у маловодний рік) близько 35 км3. Середній річний стік Дніпра становить 53,5 км3. Далі за розміром площі басейнів йдуть Дністер — 12% території держави; річний стік 8,7 км3, Сіверський Донець — 4% і 5 км3. Південний Буг— понад 3% і 3,4 км3. Довжина рік відповідно становить 1362 , 1053 та 806 км.
Особливе місце у водних ресурсах України належить Дунаю, який протікає у державі на невеликій території. Це велика та багатоводна артерія, стік якої у розрахунковий маловодний рік становить близько 60 км3, середній річний стік коливається в межах 123 км3 (вдвічі більше стоку Дніпра). Басейн Дунаю знаходиться на території Багатьох країн Європи: на його берегах та на берегах допливів розташовані великі міста, що впливає на якість водних ресурсів.
Важливу роль відіграють малі річки, які потребують належної і постійної охорони (кількість їх останніми роками помітно зменшується). В їх басейнах формується понад 60% загального обсягу водних ресурсів України.
Чималі запаси водних ресурсів України зосередженні в озерах, яких налічується понад 3 тис., у тому числі ЗО озер площею 10 км2 і більше. В них, а також у лиманах акумулюється близько 11 км3 води, з якої 2,5 км3 — прісна. Окрім цього в Україні створено понад 1057 водосховищ та понад 27 тисяч ставків.

На береге таких рек обычно кто побогаче настраивают свои постройки, так как тяга к воде у человека наверное в крови. Но так часто бывает, что при строительстве что то да не так залили, или надо технологическое отверстые в бетонной плите тогда вам конечно пригодиться алмазная резка бетона канатная это очень эффективный метод работы по обработке изделий из бетона.

Природні озера розміщені на Поліссі (Світязь, 24,2 км2; Пулімецьке, 16,3; Турське, 13,5), озера й лимани — в басейні Дунаю (Калуг, 149 км2; Калуг, 90; Кугурлай, 82; Катлабух, 68; Китай, 60), на узбережжі Чорного моря (Сасик, або Кундук, 210 км2;
Тилігульський, близько 160; Алібей, 72; Хаджибейський, 70; Шагани, 70; Куяльницький, 61; Будацький, ЗО), на Кримському півострові (Сасик, Сасик-Сиваш, 76,3 км2; Донузлав, 48,2; Айгульське, 37,5; Акташське, 2б,8;Узунларське, 21,2; Кирлеуцьке, 20,8, Тобечицьке, 18,7; Кияцьке, 12,5; Старе, Тузли, 12,2 км2), на узбережжі Азовського моря (Молочний, 170 км2.Найбільшими на Україні є Дніпровський (860 км2) і Дністровський (360 км2) лимани.
Сумарні запаси прісної води у водоймах (як природних, так і штучних) значні. Найбільші штучні водойми створено на Дніпрі. Це Київське (площа водного дзеркала 922 км2). Канівське (582 км2). Кременчуцьке (2252 км2), Дніпродзержинське (567 км2), Дніпровське (Запоріжжя) (410 км2) та Каховське (2155 км2) водосховища. Функціонують також великі Дністровське (412 км2). Печенізьке на Сіверському Дінцю (86,2), Червонооскільне на Осколі (123), Ладиженське на Південному Бузі (20,8),
Старобешівське на Кальміусі (8,3), Карачунівське на Інгульці (4,4),Сімферопольське на Салгирі (3,23 км2) і Партизанське на Альмі (по 2,25 км2).
На території України зосереджено значні болотні масиви, площа яких у результаті проведення широкомасштабних робіт (не завжди ефективних) в останні роки помітно скорочується. Загальна площа боліт України становить 1,2 млн. га, в тому числі торфяних — майже 1 млн. га. Переважна їх більшість розміщена на Поліссі, особливо в Західному Поліссі, де заболоченість становить 11% (у цілому по Україні 1,7%, по всьому Поліссі — близько 6,5%).
Велика кількість боліт (понад 70 масивів), що становить близько 125 тис. га, або 10 % усіх боліт України, охороняється Болота відіграють винятково важливу водоакумулятивну і водоохоронну роль.
Окрім поверхневих вод суші Україна має вихід до двох морів — Чорного та Азовського. Розміщене Чорне море між двома материками — Європою і Азією. Площа Чорного моря становить 420.3тис. км2, об’єм води — 547тис. км3, середня глибина — 1300м. Водний баланс моря такий: 230кмз/piк надходження води становлять атмосферні опади; 310 км3/рік — материковий стік; 3О км3 /рік — з Азовського моря. З поверхні Чорного моря випаровується З6О км3рік води. Тому Чорне море — важливий кліматоутворюючий фактор — воно суттєво впливає на клімат та погоду Європи та Середнього Сходу.
Азовське море — найбільш мілководний морський басейн на території СНД (фактично затока Чорного моря), яке з’єднане з ним вузькою (4-13 км) Керчинською протокою. Площа моря становить 38 тис км2, середня глибина — 7-10 м. Водний баланс моря: материковий стік — 39,6 км3рік, опади — 13,5 км 3  рік. Випаровується з поверхні моря 33,9 км 3рік води.
Для всіх водних об’єктів суші з сповільненим стоком характерний життєвий цикл, за яким екосистема потерпає постійні зміни в бік збільшення накопиченої органічної речовини. При цьому можна виділити декілька стадій, які суттєво відрізняються за продуктивністю фітопланктона й вищих водяних рослин: оліготрофні, мезотрофні та евтрофні водні об’єкти.
Процес підвищення рівня трофії водних об’єктів (збільшення органічної речовини), що називається евтрофікацією, під дією людини суттєво змінився. Швидкість цього процесу значно зросла й з’явились водні об’єкти, які за своїм рівнем не мають аналогів в природніх умовах. Такі об’єкти називають гіпертрофними або гіперевтрофними, а процес збільшення органіки — антропогенна евтрофікація.
Г.С.Шилькрот (1977) визначає антропогенну евтрофікацію як збільшення первинної продукції водоймища й зв’язану з цим зміну ряду його режимних характеристик в результаті збільшення мінеральних поживних речовин, що надходять зовні. У визначенні Л.Л.Россолимо (1977) підкреслюється підвищення рівня новоутворень у водоймах органічної речовини. У формулюванні, що було прийнято в 1976 p. на міжнародному симпозіумі з питань евтрофікації поверхневих вод, акцент було зроблено на причину — збільшення кількості поживних речовин, які потрапляють у воду:
«антропогенна евтрофікація — це збільшення поживних для водоростей речовин, які потрапляють у воду, внаслідок діяльності людини в басейнах водних об’єктів й викликане цим збільшення продуктивності водоростей та вищих водних рослин.»
Антропогенна евтрофікація відрізняється від природньої більшою швидкістю процесу. Прикладом може бути евтрофікація озера: в природніх  умовах процес евтрофікації озера займає близько 103 років й більше; сьогодні ж за рахунок інтенсивної господарської діяльності процес евтрофікації прискорюється на 2-3 порядка. В наш час евтрофікація набула глобального характеру. Якщо раніше розглядалась проблеми евтрофікації озер та водосховищ (водоймища з обмеженим водообміном), то зараз доводиться розмовляти про евтрофікацію континентальних вод в цілому, включаючи сюди й річки, і внутрішні моря.
В процесі своєї діяльності людина негативно впливає на природні процеси та явища у водних об’єктах. Їх екостан невпинно погіршується. Це є наслідком використання небездоганних з екологічного погляду технологій, неконтрольованості промислового, сільськогосподарського та побутового стоків, створення смітників поблизу водоймищ та безпосередньо на дні (захоронення в морі). Прикладом непродуманого виробництва, яке негативно позначається на стані моря та суходолу, є науково не обгрунтоване виробництво сірки з морської води.
У структурі та функціонуванні екосистем відбуваються зміни, які знижують їх рекреаційний, біопродуктивний та виробничо-господарський потенціали, стимулюють розвиток важкопрогнозованих деструктивних процесів.  Своєю господарською діяльністю людина змінює кількісну характеристику та якісний склад стоків озер і штучних водойм, річок а відповідно, і морів, в які вони потрапляють через систему рік чи безпосередньо. Збільшилась кількість біогенних речовин, які потрапляють з суходолу, у тому числі з органічними та мінеральними добривами (евтрофікація). В закритих басейнах типу Чорного, Азовського, Середземного морів, які мають обмежений водообмін, наслідки такої діяльності можуть бути особливо небезпечними як для мешканців водойм, та і для самої людини.
Україна мало забезпечена водними ресурсам. Запаси прісних вод становлять на одного жителя лише 1 тис. м3. Це одне з останніх місць у країнах СНД. В умовах зростаючого дефіциту води, водні ресурси на сучасному етапі є одним з найважливіших факторів господарського розвитку, а чисті прісні води — цінним та усе більш обмеженим природним ресурсом. Дефіцит прісних вод висуває на порядок денний реалізацію комплексу заходів щодо їх раціонального використання та всебічного збереження. Тому проблема антропогенної евтрофікації вод — є актуальною проблемою сьогодення.

http://b-ur.ru/uslugi/almaznaya-rezka.html

Рекомендую:

Необычные свойства воды: удивительные факты.... Известно, что вода является источником жизненной энергии, питающим практически всех живых существ на планете. Без воды невозможно выжить ни животным с...
Вимоги до якості води, яку скидають у природні вод... Загальні умови випуску стічних вод в поверхневі водойми визначаються їхнім народногосподарським значенням і характером водокористування. Після вип...

Довкілля Вода / Екологія / Навчання / Проблемы /

***