13.05.2010 - orbk.net

Враження від гри Splinter Cell: Conviction.

Поділитися:

Коли мова заходить про серію Splinter Cell, у багатьох гравців в пам’яті повинні виникнути схожі асоціації: окуляри нічного бачення, непроглядна темрява, відсутність патронів яка межує з параноєю обережності. Через три з невеликим роки після виходу останньої частини SC: Double Agent все, що ви знали про пригоди Сема Фішера, можна забути. Замість старомодних присідань в темних кутках Splinter Cell: Conviction перетворили у динамічний і захоплюючий бойовик, якому цілком під силу відкрити друге дихання жанру СТЕЛС-екшн.
За три з лишком роки розробка проекта Splinter Cell: Conviction радикальним чином змінилася. Спершу розробники спробували переробити концепцію СТЕЛС-екшна і відмовитися від експериментів зі світлом і тінню, промінявши їх на здатність Фішера ставати непомітним на вулицях серед пішоходів; попутно головному героєві надали невловиму подібність з бомжем. Проте вже через кілька місяців стало очевидно, що нова ідея, навіяна проектом Assassin’s Creed, не прижилася, та й сприймати суперагента Фішера в ролі бездомного теж трохи хотілося. У Ubisoft зважилися на ризикований крок — через рік після старту проекту відмовитися від усіх напрацювань і знову почати створювати гру з нуля.

Для остаточного варіанту Splinter Cell: Conviction була значно перероблена сюжетна лінія, головний герой в черговий раз повністю змінив зовнішність (не тільки одяг, а й обличчя стало зовсім іншим). Однак найбільші разючі і важливі зміни спіткали ігрову механіку, яку можна сміливо назвати найбільш значним нововведенням у жанрі за останні п’ять років.

Все, що потрібно було зробити, це позбавити Фішера, здавалося б, незмінних атрибутів — наприклад, багатьох звичних гаджетів і анахронічного датчика видимості, наділити героя фантастичною спритністю і надати в розпорядження гравця величезний арсенал зброї. І, що не менш важливо, забути про зіпсовану статистику у разі, якщо Фішера побачать вороги, а також якщо когось доведеться застрелити або придушити.

Величезна швидкість пересування і свобода вибору зброї радикальним чином змінили стиль і відчуття від гри. Splinter Cell, колись повільний і не вибачаючий помилок, перетворився на постійну низку вибухів, перестрілок і рукопашних сутичок і більше не карає гравця за найменшу неточність. Героя не примушують рухатися від скрипта до скрипту по єдино вірному шляху і заучувати напам’ять маршрути ворожих патрулів. Сем Фішер перетворився з загнаного в кут утікача в нещадного хижака, який з легкістю винищує ворогів. Кожен рівень проходиться на одному диханні, і лише в парі епізодів дія в Conviction сповільнюється — тільки для того, щоб незабаром знову накрутити темп розповіді.

Поєднати, здавалося б, непоєднуване — скритність і швидкість — творцям Conviction вдалося значною мірою завдяки повністю переробленому інтерфейсу і парі Спецздібностей. Нова система виявлення дозволяє навіть у разі помилки піти від переслідування і непомітно усунути противників. Гравцям тепер не треба вдивлятися в екран, намагаючись зрозуміти, видно їх чи ні — як тільки герой приховано у темряві, картинка стає чорно-білою, і лише вороже налаштовані персонажі залишаються кольоровими і не зливаються з фоном. Цілі і завдання замість набивших оскому рядків на екрані відображаються прямо на ігровому ландшафті — на будівлях, асфальті, автомобілях, ніби за спиною у гравця стоїть величезний проектор. І, нарешті, Спецздібності «Ліквідація», запозичена з гри про Джейсона Борна, дозволяє знешкодити до чотирьох супротивників одночасно, що сильно допомагає в перестрілках з великою кількістю ворогів.

Крім згаданих змін в ігровій механіці, абсолютно іншою стала сама філософія гри. У попередніх частинах Splinter Cell Фішер боровся заради якоїсь високої ідеї, зараз же єдиним, що змушує героя взятися за зброю, стало розслідування загибелі його доньки. Сюжетний хід, нехай і на смак естетів неоригінальний, діє чудово і цілком виправдовує зміни, що відбулися з головним героєм. Природно, намагаючись з’ясувати, що ж трапилося з дочкою, Фішер, не шкодуючи сил, патронів і ворогів, примудряється попутно розкрити чергову урядову змову — але без цього Splinter Cell не був би самим собою.

На жаль, жертвою нового темпу гри стала тривалість одиночної кампанії — вона цілком здатна побити рекорд — вірніше, антирекорд. Коли основний сюжетний режим проходиться за 5, максимум — 7 годин, інакше як знущанням це назвати не можна. Ще на 5-10 годин увагу гравців повинні збиратися численні режими мережевої гри, наприклад — кооперативна кампанія, якої не шкода і окрему статтю присвятити … Але після трьох з гаком років очікування хотілося б чогось більшого.

Наостанок кілька слів слід окремо сказати про вихід гри в Росії. Від Європи і США гра «відстала» на два тижні, проте локалізація Conviction виявилася напрочуд хороша. Завжди б так.

Ігор Бєлкін * Lenta.ru

Рекомендую:

Что есть хорошего в жизни? Все, что есть хорошего в жизни, либо незаконно, либо аморально, либо ведет к ожирению.незаконно, либо аморальнонезаконно, либо аморальноне...
Microsoft про продажі серії Halo. Microsoft афішувати дані про продажі гри серії Halo, передає портал VG24 / 7. З 2001 року, коли в продаж надійшла гра Halo: Combat Evolved, гравці при...

Розваги Splinter Cell / Ubisoft / Враження / Герой / Гра / Навчання / Нове / Новини / Сюжет / Фішер /