Анекдоти про письменників.

Анекдоти про письменниківГоголь у Язикова
На літературних вечорах у поета Миколи Язикова зазвичай панувала атмосфера англійського клубу: мляві розмови і нудьга. Гості мовчки сиділи, курили, і лише зрідка обмінювалися короткими фразами. Одного разу Гоголь не витримав, встав після чергового потужного позіхання і голосно промовив:
“Панове! Пора нам закінчувати нашу галасливу бесіду!”

Данський писатель Ганс Християн Андерсен приділяв дуже мало уваги своїй зовнішності. Він постійно гуляв по вулицях Копенгагена в старому капелюсі та поношеному плащі. Одного разу на вулиці його зупинив один красунчик і запитав:
“Скажіть, ця жалюгідна штука у вас на голові називається капелюхом?”
На що була негайна відповідь:
“А ця жалюгідна штука під вашим модним капелюхом називається головою?”

Мільйонер запросив на обід «вершки суспільства». Не обійшли увагою і великого гумориста М. Твена. Передбачалося, що М. Твен буде веселити гостей, але саме цього М. Твена і не хотілося. Мільйонер був розчарований.
– Мені здається, містер Твен, – звернувся він до письменника, – що навіть найбільшому в світі дурню не вдалося б вас розсмішити.
– А ви спробуйте, – запропонував М. Твен.

Американський письменник Брет Гарт приїхав в місто Річмонд для читання своїх оповідань. Несподівано в нього так розболілася голова, що він був не в змозі виступати. Місцевий лікар став його заспокоювати:
“Ви знаєте, у нас такий здоровий клімат, що в добу в середньому помирає всього одна людина”.
Письменник злякано запитав:
“Скажіть, а сьогодні вже хто-небудь помер?”

Німецький письменник Герд Гауптман доглянув у венеціанському антикварної крамниці дуже красиву вазу і став торгуватися з продавцем. Той виявився надзвичайно люб’язний:
“Взагалі-то я хотів отримати за цю рідкісну вазу шість тисяч лір, але вам, вельмишановний маестро, я готовий продати її всього за чотири тисячі лір”.
Гауптман був дуже задоволений і вирішив, що не так вже й погано бути знаменитим письменником. Йдучи з лавки, він звелів доставити вазу в готель “Національ”. Продавець запитав:
“А кому?!”

Островський дуже чай з цукром любив, але цукор був дорогий, тому вдома Островський пив чай з родзинками і тільки в гостях у Бєлінського відривався на повну, по шість ложок цукру в чай клав. Бєлінський йому все це в докір ставив, іноді навіть вимовляв: “Не пий ти чаю з цукром, одне розорення з тобою! Випий йаду краще!”. Жартував, звичайно.

У А. Дюма просять п’ять франків на похорони відомого критика.
– Отримайте десять, – говорить Дюма, – і поховайте двох критиків.

Датський король нагородив літературного критика Георга Брандеса орденом “За заслуги” другого ступеня. Коли його запитали, як він подякував короля, Брандес відповів:
“Я сказав, що цей орден – єдине, що у мене є другого ступеня”.

Один молодий чоловік узяв в облогу Брехта з проханням дати йому пораду:
“У мене в голові повно творчих задумів. Я можу написати хороший роман … Мені заважає лише одна обставина – я не знаю, як почати”.
Брехт посміхнувся:
“Візьміть чистий аркуш паперу і почніть, як усі, з лівого верхнього кута”.

Рекомендую:

Еротичні Анекдоти Українською 11 (Невже північ вже... На вулиці стоїть дощова погода, і студентка 1-ого курсу вирішує заглянути до свого приятеля-однокурсника. Поговоривши вын з нею пів-години, запитує: ...
Еротичні Анекдоти Українською 12 (Дивись чоловік м... Спальня, ніч, темно ... Грубий чоловічий голос: - Оргазм був? Боязкий жіночий: - Б-у-в ... - Що сказати треба?! - Спаси-і-бо ... ***** Сидя...