Вплив різних систем удобрення і обробітку ґрунту в сівозміні на продуктивність озимих культур.

удобрення і обробіток ґрунту В останні роки все більше застосовується мілкий і безполицевий обробіток грунту.  Але ще не повністю виявлена раціональна степінь мінімалізації і можлива тривалість застосування тих чи інших заходів мінімалізації в конкретних умовах.  Мало вивчене питання ефективності різних систем обробітку грунту в поєднанні з різними системами удобрення як і навпаки, ефективності різних систем удобрення за різних систем обробітку.

Це вимагає подальших досліджень у тривалих багатофакторних дослідах.

В стаціонарному двохфакторному досліді кафедри землеробства Кримського ДАУ, закладеному методом розщеплених ділянок, вивчається вплив різних систем удобрення(фактор А)  і обробітку (фактор В) на родючість грунту і урожайність культур польової сівозміни з таким чергуванням культур:  1- пар зайнятий ярою сумішкою на зелений корм, 2- пшениця озима, 3- ячмінь озимий, 4- кукурудза на силос, 5- пшениця озима, 6- ячмінь ярий, 7- льон олійний.  Вхід в дослід здійснювався першим полем, всього зроблено чотири закладки досліду.

Системи удобрення: 1- без удобрення; 2- мінеральна (азот і фосфор на заплановану урожайність); 3-  органо-мінеральна: гній із розрахунку 10 т на 1га сівозмінної  площі  (по 35 т/га під парозаймаючу культуру і кукурудзу),  азот і фосфор для вирівнювання загальної кількості цих елементів із варіантом 2;      4- органо-мінеральна підвищена: гній із розрахунку 20 т на 1 га сівозмінної площі (по 47 т/га під озиму пшеницю після зайнятого пару, під кукурудзу і ячмінь ярий), азот і фосфор для перевищення загальної кількості цих елементів на 50%  порівняно з варіантом 2.  Калій не вносився, так як грунти Криму достатньо ним забезпечені.  Четвертий варіант розрахований на розширене відтворення родючості грунту аби вияснити інтенсивність цього процесу за різних систем обробітку грунту.

Системи обробітку грунту: 1- різноглибинний полицевий (дискування на 8-10 см під озиму пшеницю після кукурудзи, оранка на 28-30 см  під кукурудзу і на 20-22 см під решту культур);  2- різноглибинний безполицевий (глибина як у варіанті 1);   3- мілкий  під усі культури (на 8-10 см під озимі і на 10-12 см під ярі);   4- комбінований (під озиму пшеницю після зайнятого пару оранка на 20-22 см, під решту культур як у варіанті 2).

Повторність в досліді чотирьохразова. Розміщення варіантів першого і другого порядку рендомізоване. Розмір ділянок з обробітком грунту 150 м2. Грунт — чорнозем карбонатний малогумусний.  Для основного обробітку використовували  ПЛН-4-35, КПГ-2-150, КПШ-5, БДТ-3.  Агротехніка в досліді, крім варіантів удобрення і обробітку грунту, загальноприйнята для передгірної зони Криму. Так як грунти  дослідної ділянки добре забезпечені фосфором, то ефективність добрив могла проявлятися в основному за рахунок азоту.

Озимі культури одночасно зазнавали  впливу різних систем удобрення і обробітку грунту як в прямій дії, так і в післядії. Під озиму пшеницю після кукурудзи обробіток грунту був однаковим на всіх варіантах, тому можна прослідкувати лише післядію різних систем обробітку грунту під попередні чотири культури.

Різні системи обробітку не впливали на вологість грунту. За мілкого обробітку щільність грунту в шарі 10-20 і 20-30 см була дещо вищою, ніж при оранці, але не виходила за межі оптимальної. Забур’яненість  дослідних полів досить висока і представлена в основному малорічними видами. Від системи удобрення забур’яненість посівів не залежала.  За безполицевого  і мілкого обробітків грунту порівняно з полицевим забур’яненість зростала.

Урожайність озимої пшениці після зайнятого пару і урожайність озимого ячменю значно коливалися за роками,  що зв’язано з погодними умовами, а урожайність озимої пшениці після кукурудзи протягом трьох років була досить стабільною.

Всі системи удобрення були ефективними і практично рівноцінними. Не підвищувалася урожайність озимої пшениці на удобрених фонах лише після зайнятого пару в 1998 році.

Якщо  проаналізувати ефективність добрив на озимій пшениці і озимому ячмені за роками, то спостерігається цікава картина:  чим нижча урожайність, тим ефективніші добрива. Так, при середній урожайності зерна озимої пшениці в досліді 48,1 ц/га (1997 р.)  урожайність на мінеральному фоні підвищувалася на 8,5%, при 33,9 ц/га (2000 р.) – на 49,4 %, а при 25,4 ц/га (1999 р.) – у два рази. На органо-мінеральній підвищеній системі удобрення урожайність зростала відповідно на 12,7%,  52,2%  і в 1,8 рази. Якщо на не удобреному  фоні  на протязі чотирьох років вона коливалася від 56,3 до 157,4 %, то на мінеральному фоні – від 83,3 до 130,7 %, на органо-мінеральному – від 71,5 до 140,3% і органо-мінеральному підвищеному – від 77, 6 до 135,8 % від середнього урожаю на цих варіантах. Аналогічна закономірність  спостерігалася і на озимому ячмені.

Ефективність добрив від системи обробітку грунту не залежала. За рахунок мінеральних добрив урожайність  озимої пшениці по зайнятому пару підвищувалася за полицевого обробітку на  28,2%, безполицевого – на 33,7%,  мілкого –  на 29,1,  комбінованого –  на 31,5 %,    за рахунок органо-мінеральної звичайної і підвищеної системи удобрення  відповідно на 25,4,  21,4,  18,8  22,5  і  28,6,  31,2,  33,6 %.

Аналогічна  картина спостерігалася  і на  озимому ячмені. В середньому за чотири роки урожайність на полицевому обробітку за рахунок мінеральних добрив зросла на 71,1,  органо-мінеральних  у підвищених дозах – на 66,9%, за безполицевого – на 82,2 і 68,5, і мілкого – на 78,1 і 69,4 % відповідно.

Не знижувалася ефективність добрив при мілкому їх загортанні 5 років підряд і на озимій пшениці після кукурудзи. У середньому за 3 роки за полицевого обробітку урожайність підвищувалася за рахунок мінеральних добрив на 30,6%, органо-мінеральних – на 19,6 і органо-мінеральних у підвищених дозах – на 30,2%, а за мілкого обробітку відповідно на 38,9, 23,9 і 29,3 %.

Отже, якщо ефективність фосфорних і органічних добрив при неглибокому їх загортанні і може знижуватися, то, мабуть, лише при низькому вмісті фосфору в нижній частині орного шару.

Урожайність озимих культур у середньому за роки досліджень як у середньому по всіх фонах удобрення, так і окремо на кожному конкретному фоні удобрення була практично однаковою, про що свідчать критерії Фішера. Суттєва різниця спостерігалася лише в окремих випадках,  коли за безполицевого і мілкого обробітків грунту урожайність була меншою, ніж за полицевою. Частіше це  спостерігалося на не удобреному і органо-мінеральному фонах. Так як ці обробітки грунту практично рівноцінні, то можна зробити висновок, що  справа не в глибині,  а в способах обробітку.

В роки досліджень трапився унікальний випадок на якому варто зупинитися. В 1999 році  відбулося стихійне метеорологічне явище, яке спостерігалося в Криму ще в 1918 році: травневі приморозки – у повітрі до  — 40С, а на висоті 2 см від поверхні грунту  — 90С. Рослини озимого ячменю, які знаходилися у фазі цвітіння – утворення зерна були пошкоджені і в деяких господарствах їх довелося навіть завчасно зібрати на корм.  За таких умов у наших дослідах ураження колосків ячменю морозом на не удобреному фоні за різних систем обробітку грунту складало 12,4 – 23,5 %, а на удобрених фонах – 7,7- 9,1 %. При заміні оранки мілким обробітком кількість уражених колосків збільшувалася на 10,3- 11,7 %.

Після кукурудзи на силос урожайність озимої пшениці у всі роки досліджень за  всіх систем обробітку грунту була практично однаковою. Так як обробіток грунту безпосередньо під озиму пшеницю на всіх варіантах був однаковим, то можна зробити висновок, що за безполицевого і мілкого обробітків, які виконувалися чотири роки підряд, зниження родючості грунту не відбулося, а ті різниці, що спостерігалися на попередніх двох культурах відбувалися в основному за рахунок прямої дії, яка у свою чергу визначається якістю обробітку, котра, на жаль, в силу ряду чинників в останні роки бажала кращого.

Висновки. Добрива не тільки підвищують урожайність озимих культур але і стійкість їх до несприятливих умов. Від системи обробітку при  достатньому вмісті в грунті фосфору їх ефективність не залежить.

Безполицевий і мілкий обробіток грунту практично рівноцінні. Вони забезпечують урожайність на рівні полицевого обробітку, або дещо нижчу. Частіше зниження урожайності спостерігається на не удобреному і органо-мінеральному фонах. Комбінований обробіток не поступається полицевому,  але так як він більш ґрунтозахисний, то йому слід віддати перевагу.

Стаття підготовлена за допомогою kyrator.com.ua

Похожі записи:

Види випробування страхуючого пристрою.... Статичне випробування: рятувальна мотузка пропускається через блоки і замок. До кінця мотузки на карабіні підвішується в...