Ядерний Діснейленд

Ядерний ДіснейлендЧи перетвориться ЧАЕС Зона в міжнародний туристичний центр?

У ці дні гіди, які возять туристів в Зону, працюють на знос. Напередодні 25-ої ​​річниці аварії на ЧАЕС сюди кинулися журналісти з усього світу. Тим цікавим, хто все ж таки примудрився пробитися на тур, не позаздриш: допитливі репортери переслідують їх протягом всієї поїздки, випитуючи якісь дурниці.

У рік, за оцінками представників «Чорнобильінтерінформ», Зону відвідують 5-7 тисяч осіб. У листопаді 2010 року міністр МНС України Віктор Балога заявив, що підтримує організацію туристичних та екскурсійних маршрутів навколо Чорнобильської АЕС.

Українські власті говорять про те, що маршрути для туристів почнуть діяти в 2011 році, а через рік, коли Україна буде приймати Євро-2012, в Зоні побувають до мільйона чоловік. Це, скажемо прямо, супероптимістичний прогноз, але якийсь приріст в кількості туристів Зона, можливо, відчує: з тих пір, як сталася аварія на японській «Фукусіма», тури в Чорнобиль стали розкуповуватися особливо швидко.

Дійсно, багатьом цікаво подивитися, на що схожа життя після ядерного апокаліпсису. Але навряд чи Зоні загрожує перетворитися на місце масового паломництва туристів. Справа в тому, що повністю позбавлені комфорту поїздки до місця катастрофи вже зовсім скоро стануть ще й небезпечними.

Зараз всі тури в Зону, навіть організовані київськими туристичними фірмами, проводяться через Національне агентство інформації, міжнародного співробітництва та розвитку «Чорнобильінтерінформ» при МНС України. Принаймні, так стверджують у самому «Чорнобильінтерінформ».

Більшість туристів, що приїжджають в Зону, — іноземці. Українців мало. Почасти справа у вартості турів. Балога обіцяв, що туризмом в Зоні будуть займатися приватні структури, але вони поки все одно зав’язані на «Чорнобильінтерінформ», а будь-яка монополія, як відомо, диктує ціни. Ігноруючи при цьому сервіс — так, англійська, якою розмовляють гіди, досить убога.

В інтернеті легко знайти з десяток фірм, які організують тури в Зону. Більшість вимагають передоплату за свої досить недешеві послуги. У випадку, якщо ви вирушите до місця катастрофи у складі великої групи, то витратите близько 100 доларів на людину. Менше народу? Поїздка вам обійдеться дорожче — доларів в 300-500, на одну людину. Ну а взагалі, будь-який каприз за ваші гроші. Хочете облетіти Зону на вертольоті? Немає проблем, приготуйте гаманець.

Одноденні тури в Зону займають 5-6 годин, не враховуючи дороги з Києва та назад. Є й багатоденні тури, але врахуйте, що з 8 вечора тут діє комендантська година, а супроводжуючий невідлучно буде знаходитися при вас.

Зона — це режимний об’єкт, тому при в’їзді у тридцятикілометровій зону відчуження вам доведеться пройти паспортний контроль на контрольно-пропускному пункті «Дитятки», а залишаючи її — дозиметричний контроль. Необхідно буде також заповнити пару документів, що знімають відповідальність з гіда за ваші витівки. До того ж на території залишається ряд об’єктів, які заборонено фотографувати. Про це вас також сповістять. Ось і всі формальності.

На території Зони стоять два готелі та їдальні, які можуть задовольнити лише дуже невибагливих відвідувача. Туалетів вкрай мало, а в Прип’яті, наприклад, вам просто нікуди буде сходити по нужді (хіба що завернути в сусідній «експонат»). Четвертий блок чорнобильської АЕС вражає лише здалеку, а селище Чорнобиль схоже на сотні покинутих сіл, які розкидані по всьому колишньому СРСР. У Зоні повно сміття, яке залишають після себе туристичні групи. Це дратує.

Візит сюди не повинен викликати страху, адже в Зоні вже побували десятки тисяч фахівців, журналістів, науковців і тих же туристів. Але не варто забувати, що тут ще може бути досить небезпечно.

І справа навіть не в радіації, хоча про те, що ви перебуваєте в одному з найбільш «брудних» місць на планеті, забувати не слід. Просто «інфраструктура» Зони зношується з кожним роком і стає все більш і більш небезпечною для потенційних туристів. У МНС України обіцяють відреставрувати частину Прип’яті і перетворити її на музей, але, враховуючи вічне брак грошей, в це важко віриться.

Прип’ять, центр можливого майбутнього тематичного парку розваг, розграбована мародерами і зруйнована часом. В деякі будівлі гіди просять не заходити вже зараз: сходові прольоти можуть обвалитися. Іржаві цвяхи і осколки скла валяються на підлозі. У будинках сиро і слизько, тому звалитися в проліт через неуважність досить легко. Але до найближчого медпункту звідси зовсім не близько.

У Прип’яті ще є безліч об’єктів, до ладу не відомих масовому туристу. Більшість з тих, хто приїжджає в Зону, ходять тут одним і тим же маршрутом. Але за КПП «Дитятки» повно цікавих місць. Приміром, гігантська радянська радіолокаційна станція для виявлення запусків міжконтинентальних балістичних ракет «Дуга». По-іншому станцію, радари якої підносяться на 100 і більше метрів над землею, називають «об’єкт Чорнобиль 2» або «Російський Дятел». Не варто ігнорувати і місцеву фауну, хоча б унікальних коней Пржевальського.

Словом, перетворити Зону в туристичний центр, подібний іншим, існуючим світі, досить складно. Ми, в ході візиту в Зону, не бачили, щоб там продавали футболки та брелки у вигляді покажчика «Прип’ять», але у випадку, якщо її перетворять на парк атракціонів, вони, безумовно, з’являться.

Уявити Чорнобиль як національного українського бренду не складно, але при думці про магнітики «Я люблю Прип’ять» стає якось не по собі.

Лента.ру — Ключкин Антон

Похожі записи:

Как забронировать дешевые авиабилеты?... Вы уже были на всех онлайн-фирмах, которые предлагают путешествия и разочаровались не зная, какой из туров выбрать или к...
Відпочинок в Австралії. Про Австралії можна читати до нескінченності. Будь-хто може отримати задоволення від історій про тварин Австралії: кенгу...