Гурт Мартові — Сонце моє,не дивись так сумно…

мартовіМартові — «Сонце моє,не дивись так сумно в небо-нам туди не треба»

Кожного разу коли я слухаю цей гурт у мене виникає багато контрастних емоцій-це і драйв,і сум,і меланхолія,і позитив та іронія.Моє музичне знайомство з ними сталося доволі випадково — почула про них роки так 4 назад і з того моменту невпинно слідкую за усіма новинами та успіхами цього незвичного музичного гурту.

«Співаю так,ніби остання ця подорож гармоній…»
Чому незвичного?А тому,що вони не бояться сміливих експериментів.Навіть замість

банального складу інструментів для рок-гурту(ударні,бас,гітара і вокаліст) у них усе досить оригінально-віолончель,труба,саксофон,флейта,гобой,тромбон,гітара,бас,ударні і неординарний вокаліст(тим,що чисто співає не тільки на записі,але й на сцені).І це важливо,що вони тримаються разом з 2006 року! Та хоча склад гурту і змінювався,є двоє «стрижнів»,на яких все тримається -це вокаліст та ударниця.

«Зима…прокинувся,напився-того дня уже й нема…»
Людині без музичної освіти складно якісно оцінити музичні експеременти «Мартових»-вони завжди шукають нове та цікаве звучання,ритм,тембр,суміш стилів-тут елементи і фанку,драйв-панку,ну,і звичайно,року.І до цього вони додають єврейські,циганські та балканські мотиви.А «найсмачніше»-що вони це роблять професійно та зі смаком.
«Чистими були ми,як перший сніг зими.А де тепер ці дні? Де вони? А де ми? Коли були дітьми-мріяти вміли ми,мріями жили ми,мріями марили…»
Надзвичайний,окремий світ-це тексти пісень,які пише лідер гурту-вокаліст,поет і просто хороша людина Сергій Асафатов. Червоною ниткою через усі пісні проходить тема внутрішнього світу вразливої особистості-це пошук себе,свого місця у Всесвіті,пошуку ТОЇ САМОЇ людини поряд. Ще один із величезних плюсів «Мартових» — гарна українська мова,без суржику,її невимовно приємно слухати. Наступний плюс — наявніть взагалі змісту,який останнім часом нечастий гість для українського року.

І особисто мене ці тексти часто надихають на найрізноманітніші роздуми -від моїх вимог до близьких до змісту життя.
«Без тебе так дурно,і зимно,і темно дивитись як осінь літає,зникає,лякає.Морозом ми разом до бою підемо….»

Насправді створювати що-небудь нове — тяжка та невдячна праця, хоча б тому що незрозуміло,як тебе сприймуть. І «Мартові» просто вперто йдуть вперед і тільки удосконалюються.Звичайно,за 8 років у гурті співіснували різні люди.Та кожен з них — Неординарна Особистіть,і те,що вони тримаються разом є файним.

На мій погляд,їм вдалось створити якусь маленьку течію у музиці,віднайти щось «своє».Це помітно і у їх альбомі «Час»,і у двох кліпах.
«…сонце моє,не дивись так сумно в небо,нам туди ж так треба…неба й трохи болі…лети…»
То ж чекаємо їхніх наступних концертів\альбомів\кліпів,яких,сподіваюсь,буде ще дуже багато!!!))