18.09.2017 - orbk.net

Психолого-педагогічний супровід дітей з розладами спектра аутизму в умовах інклюзії.

Поділитися:

О. Ю. Геречко. (Психолог Аспірант).

Дана стаття є на писана про дітей з синдромом (АУТИЗМ).

Ключові слова: Аутизм, синдром, обмеження, реабілітація, корекція.

З-поміж викликів, що постали перед нашим суспільством, надзвичайно гострим є забезпечення рівного доступу до освіти всіх дітей, особливо тих, хто потребує спеціальних умов виховання, корекційного навчання та розвитку особистості, соціальної інтеграції в реальне життя.

Саме інклюзивний процес стає підґрунтям для здійснюваної психологічної корекції порушень особистісного розвитку аутичної дитини, розуміння її проблем із боку оточення. Його допомога стимулюватиме формування довіри аутистів до інших людей, які трапляться їй згодом на життєвому шляху.

За медичними довідниками (АУТИЗМ) відносять до розладів загального розвитку, який характеризується трьома групами порушень: якісними розладами соціальної взаємодії, якісними розладами комунікації, а також стереотипними, повторювальними, обмеженими діями та інтересами.

Діти з аутизмом унікальні, до них має бути застосований особливий підхід з орієнтиром на світові стандарти та розроблені ефективні методи корекції та навчання.

І якщо системна рання допомога має створити умови для введення дітей з аутизмом в освітній простір, далі мають відбуватися паралельно два глобальні процеси:

1) виховання та навчання дітей з аутизмом у освітніх закладах;

2) корекційної — розвивальна робота з ними.

Фахівців, які долучаються до цих процесів, об’єднують в дисциплінарну команду з приводу розроблення і втілення індивідуальної навчальної програми на дитину.

Зважаючи на те, що мета інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі – і з розладами аутичного спектра, – це набуття такими дітьми самостійності, адаптивності, професійної визначеності, зазначений нами інклюзивний процес завершується їхньою спеціалізацією та професіоналізацією. При цьому, грамотно побудований психолого-педагогічний супровід, з опорою на індивідуальну навчальну програму, має розповсюджуватися і на цей етап розвитку та навчання дітей. Таким чином, робота навколо індивідуальної навчальної програми створює можливість для вчителів, батьків, шкільних адміністраторів, корекційних педагогів щодо ефективної співпраці задля покращення результатів навчання дітей з особливими освітніми потребами, зокрема – дітей з аутизмом.

Саме тому індивідуальну навчальну програму можна назвати наріжним каменем спеціальної освіти, який має вагоме значення щодо успішного перебігу інклюзивного навчання. Розробка та впровадження ефективної індивідуальної навчальної програми передбачає активність багатьох людей, послідовні цілеспрямовані кроки, і спільне прийняття рішень. Це можливе тільки за умови дійсно командної роботи, а саме: узгоджених дій і підтримки фахівцями та батьками один одного у непростому завданні налагодження продуктивного навчання та розвитку дитини з аутизмом в такому потрібному для неї інклюзивному середовищі.

Спілкування з педагогами дошкільних та шкільних навчальних закладів приводить до висновку про те, що аутичних дітей бояться й не знають, що з ними робити.

Аутисти дозволяють побачити стереотипність мислення і обмежений поведінковий репертуар педагогів.

Необхідно знати, що в контексті підготовки дитини до школи недостатньо займатися формуванням навчальних навичок. Не менш важливим є розвиток так званого соціального інтелекту, здатності розуміти людей і орієнтуватися в соціальних ситуаціях, що обумовлює успішність соціальної взаємодії. Для аутистів — це життєво необхідно!

На нашу думку, діти з аутизмом принципово відрізняються від дітей будь-якої іншої категорії саме відсутністю соціальних якостей. Тому організовувати для них соціальну ситуацію, багату спілкуванням і різноманітними формами взаємодії — це справжнє розвивальне середовище (на відміну від індивідуальних форм навчання, що підтримують аутичність дитини).

Зрозуміло, для того, щоб аутична дитина витримувала присутність інших людей поруч з собою, її треба підготувати:

• розвинути у неї почуття безпеки, а потім — довіри до світу людей;

• налагодити з нею спілкування хоча б через один інформаційний канал (орган почуттів) — зоровий, слуховий, тактильний (дотики), жестовий, словесний;

• звертати увагу на її стан й усіма можливими способами знімати напругу, досягати розкутості і одночасно — організовувати, мобілізувати психомоторну сферу як основу розвитку психіки.

Звичайно, до соціалізації дитини треба привчати поступово. Спочатку це може бути спілкування з однією дитиною, при цьому дорослі налаштовані м’яко, але послідовно звертати увагу діток одна на одну, щоб вони привчалися помічати одна одну, відчувати, чути, робити щось разом. І все це відбувається на приємному для дітей тлі, який стосується і музичного супроводу, й ігрового наповнення — все має бути продумано і підготовлено так, щоб мало розвивальний сенс. Поступово дітей можна і потрібно вводити в групу, при цьому, не слід відразу примушувати дитину робити те, що інші дітки. Важливо, щоб їй тут сподобалося, щоб стало привабливо і цікаво.

Розвивальним середовищем для них була б можливість відвідувати хоча б деякі заняття з іншими дітками — це може бути малювання, фізкультура чи музика, участь в святкових виставах, загальношкільних заходах. Така участь могла б стати для дитини з аутизмом частковою інклюзією, початком її поступового долучення до світу людей.

Аутична дитина, перебуваючи вдома з батьками або серед дітей, переважну частину часу поводить так, наче вона наодинці: грає на самоті, нерідко розмовляє сама із собою, ретельно приховує свій внутрішній світ від інших. Привертає увагу відсутність емоційної зацікавленості в найближчому оточенні. Нерідко холодність і байдужість навіть до своїх батьків поєднуються з підвищеною вразливістю, лякливістю, хворобливою чутливістю до найменших зауважень. Страхи в аутичних дітей посідають провідне місце у формуванні їхньої поведінки. Аутичні страхи спотворюють, деформують предметність навколишнього світу.

Важливо відзначити, що інтелектуальна відсталість не є обов’язковою для раннього аутизму. Такі діти нерідко мають гарні розумові здібності, однак у їхній інтелектуальній діяльності розладнана цілеспрямованість, їм складно концентрувати увагу. Ігри, фантазії, інтереси та інтелектуальна діяльність загалом далекі від реальної ситуації. Діти роками грають у ту саму гру, малюють ті самі малюнки. Аутичність чітко проявляється й у мовленні таких дітей. Вони не вживають особових займенників, говорять про себе в другій або третій особі. У разі недорозвинення комунікативної функції мовлення часто проявляється посилене прагнення до словотворчості.

Як у грі, так і в поведінці загалом спостерігають погано розвинену моторику, незграбність довільних рухів. У деяких випадках діти, які страждають на аутизм, узагалі не вчаться, інші займаються за програмами допоміжної школи, треті — переважна більшість — відвідують масову школу. Від учителів і однокласників залежить, як така дитина навчатиметься в школі: якщо вона перебуватиме в центрі нездорової уваги, коли однокласники насміхатимуться з її дивацтв, то дитина не зможе відвідувати школу. Вона ще більшою мірою заглибиться в себе, конфліктуватиме з дітьми, що лише посилить її симптоматику.

Дбайливе, доброзичливе ставлення до такого школяра, розумне чергування похвал і вимогливості, прагнення спиратися лише на здорові компоненти його психіки, навпаки, допоможуть дитині поступово включатися в нормальний навчальний процес і згодом не поступатися в навчанні одноліткам Як уже було зазначено, головним симптомом цього захворювання є порушення контактності, тому педагог повинен робити все можливе, щоб зменшити дефіцит спілкування таких дітей. Їм потрібно давати посильні завдання, що допомагають поліпшити контактність.

Фахівці, які багато років працюють з аутичними дітьми, помітили: навіть у найскладніших випадках прояву захворювання навчання дитини стає можливим у разі створення необхідних умов. Дитина зможе освоїти раніше недоступні їй способи взаємодії з навколишнім світом та іншими людьми, стати більш самостійною в побуті й опанувати окремі навчальні прийоми.

Труднощі роботи з аутичними дітьми пов’язане тим, що вони використовують для спілкування свою таємну мову, бачать світ по-своєму, особливо, та сприймають себе й оточення по-іншому. Вони живуть у таємничому світі безпосереднього сприйняття й так само безпосередньо бачать світ. Можливо, вони є «відстороненим розумом», але водночас залишаються дітьми. Обов’язок дорослих — допомогти їм. Діти, які страждають на аутизм, можуть мати різний рівень інтелектуальних здібностей: від значної розумової відсталості до рівня, що перевищує середній. Слід виокремити три основні особливості, властиві всім дітям, які страждають на аутизм.

До них належать:

ослаблення здатності до соціальної взаємодії;
ослаблення вербальної та невербальної комунікацій;
переважання повторюваних стереотипних інтересів і дій.

Інакше кажучи, аутичним дітям складно створювати й вибудовувати соціальні відносини, спілкуватися за допомогою слів, жестів, міміки, тому переважну частину часу вони проводять у власних переживаннях.

Виважене, ефективне навчання приносить користь усім учням. Але для учнів з особливими потребами може стати необхідною додаткова, а іноді і спеціальна підтримка в навчанні, яка допоможе їм повноцінно брати участь у заняттях і реалізувати свій потенціал. Універсальних рецептів не існує, особливо коли йдеться про учнів з порушеннями розвитку. Тому доцільно залучати таких дітей до чергування у класі, їдальні, до занять у гуртках. Щоб досягти успіху та задовольнити різноманітні потреби учнів, зумовлені їхніми здібностями, рівнем розвитку, інтересами та іншими відмінностями, педагогам необхідно змінювати методи навчання, навчальне середовище, матеріали тощо.

Слід зазначити, що розвиток психічних функцій аутичних дітей має серйозні недоліки. У них повільно формуються навички самообслуговування. На уроках вони часто пасивні й неуважні, майже не відповідають на питання.

Аутичні діти потребують особливого відношення, особливих підходів, прийомів під час проведення корекційно-відновлювальної роботи.

Слід зазначити, що корекційно-відновлювальний процес у роботі з дітьми РДА дуже тривалий і потребує використання нетрадиційних методик; крім того, виникає серйозна проблема: (особливості навчання аутичної дитини у школі), тому що більшість таких дітей, маючи певні природні здібності, потрапляють до загальноосвітніх шкіл, де на перших порах у них не виникає особливих проблем. Проблеми з’являються, коли дитина переходить до середньої шкільної ланки, адже у програму навчання вводяться нові предмети, для засвоєння яких необхідне логічне мислення та поступове розширення орієнтувань у навколишньому середовищі.

Таким чином, враховуючи, що за результатами сучасних психологічних досліджень кількість дітей з РДА збільшується у геометричній прогресії, проблема психологічного та соціального розвитку аутичних дітей набуває більшої гостроти і потребує поглибленого вивчення та пошуку нових форм і методів роботи.

Не дивлячись на певні успіхи медикаментозної терапії за кордоном і у вітчизняній дитячій психіатрії стверджується необхідність поєднань медикаментозного лікування з психотерапією. Успіхи останніх років у вивченні психологічної структури особистості аутичної дитини сприяли інтенсифікації пошуку методів психолого — педагогічної корекції. Ці методи активно розробляються в країнах Західної Європи і Америки, а останніми роками і в нашій країні.

Сучасна психокорекційна допомога дітям з РДА центрує увагу на помилках взаємодії з дитиною на стадії дитячого життя, і направлена на структуризацію взаємодії психотерапії самої матері, навчання її підходу до дитини, що дозволяє їй знов, цього разу правильно, «пройти» етапи емоційного розвитку, починаючи від дитячого віку.

Одною з головних задач психолога є допомога дитині з РДА адаптуватися до колективу з перспективою подальшої соціалізації. Заходи в цьому напрямку повинні реалізуватися комплексно (з активною участю дефектологів, логопедів, педагогів та батьків) на фоні медикаментозного лікування, яке призначено психіатром. Робота всіх спеціалістів повинна бути взаємопов’язаною та визначена в індивідуальній програмі розвитку дитини.

Педагоги і психологи спільними зусиллями домагаються загальної мети: допомогти дитині адаптуватися до дитячого садка та школи. Разом вони виробляють індивідуальну програму розвитку дитини. Педагог ставить конкретні освітні задачі, а психолог, спираючись на загальні закономірності розвитку дітей — аутистів, допомагає вирішувати виникаючі проблеми. У процесі спостереження за дитиною вихователь або учитель можуть проконсультуватися з психологом з виникаючих питань. Наприклад: «Як допомогти дитині позбутися страхів?», «Як реагувати педагогу на спалахи агресії і самоагресії?».

У зв’язку з симптоматикою РДА педагогам та психологам необхідно залучити дитину в спільну діяльність, цьому буде сприяти використання різноманітних форм взаємодії з аутичною дитиною через збагачення її емоційного та інтелектуального досвіду.

Для того, щоб зрозуміти, з чого почати корекційну роботу, необхідно визначити ведучий напрямок: розвитку мови, навичок соціальної взаємодії, уяви тощо. У свою чергу, вибір напрямку залежатиме від потреб конкретної дитини. В одному випадку необхідно в першу чергу навчити її навичкам самообслуговування, в іншому — знизити рівень тривожності, провести роботу із зняття страхів, налагодження первинного контакту, створення позитивного емоційного клімату і комфортної психологічної атмосфери для занять.

Запорука успіху в роботі з аутичними дітьми — гнучкість поведінки, вміння вчасно зорієнтуватися та перебудувати заняття. Тому на перших етапах недоцільно чітко структурувати їх хід. Основна увага повинна бути приділена створенню емоційно комфортної атмосфери. Важливо враховувати навіть такі моменти як постійність у часі занять та одяг спеціаліста — це допоможе дитині звикнути до нього.

Якщо дитина не приймає інструкцій і правил, що їй пропонуються, ні в якому разі не можна нав’язувати їх насильно.

Потрібно придивитися до того, що і як хоче робити вона сама, підігравати її, зайнятися тим, що їй цікаво. Це допоможе налагодити з дитиною контакт.

Для подолання аутизму радимо, поряд з іншими спеціальними заходами, використовувати ігри з природними матеріалами (піском, снігом, водою, листям). Ігрові дії з природним матеріалом стають своєрідними стимулами для розвитку у дітей із аутичним синдромом комунікативно-мовленнєвих умінь. Окрім цього, ігри заспокоюють, розслабляють, знімають агресивність.

Зрозуміло, що ефективність психолого-педагогічного впливу залежить від низки чинників, серед яких: ступінь важкості ускладнень у розвитку дитини; період її початку, чіткість поставлених корекційних задач; особливості організації корекційної — розвивального процесу; професійний і особистісний досвід фахівця.

Досвід показує, що психологічна допомога повинна здійснюватися досить інтенсивно впродовж тривалого часу. Окрім того, позитивна динаміка розвитку дитини безпосередньо залежить від встановлення ефективної взаємодії фахівця з її родиною, розуміння близькими особливостей кожного етапу розвитку дитини, активного й послідовного залучення їх до корекційної — розвивального та навчального процесів.

Ми вважаємо, що інклюзивна форма навчання для дітей з розладами аутичного спектру є найбільш ефективною, оскільки поступово формується модель здорового повноцінного способу життя.

Література:

Туріщева Л. В. Увага! Особливі діти / Л. В. Туріщева. — Х.: ВГ «Основа», 2010 р. — 128 с.
Туріщева Л. В. Діти з особливостями розвитку у звичайній школі (психологічний супровід і допомога) / Л. В. Туріщева. — Х. : ВГ «Основа», 2011 р. — 111 с.
Інклюзивна освіта: вибір батьків /за загальною редакцією А. А. Колупаєвої. — К.: Інклюзивна освіта, 2010 р. — 70 с.
Олійник В. В. Інклюзивна школа: особливості організації та управління / В. В. Олійник. — К. : Крок за кроком, 2010 р. — 127 с.
Баенская Е. Р. Либлинг М. М. Психологическая помощь при нарушениях раннего эмоционального развития: Методическое пособие / Е. Р.Баенская, М. М.Либлинг. — М.: Издательство 23 кзамен», 2004 г.
Косарева Г. Синдром раннього дитячого аутизму. Особливості мовленнєвого розвитку.// Дефектолог. — 2008, №5.
Скрипник Т. Дитина з синдромом раннього дитячого аутизму в школі / Дефектолог. – 2008 р, № 2.
Широкова Г. А. Жадько Е. Г. Практикум детского психолога / Серия «Психологический практикум». — Ростов н/Д- Фенікс 2005 г.
Колупаєва А. А. Педагогічні основи інтегрування школярів з особливостями психофізичного розвитку у загальноосвітні навчальні заклади: Монографія. — К.: Педагогічна думка, 2007 р. — 458 с.
Мамайчук И. И. Психологическая помощь детям с проблемами в развитии. – СПб., 2001 р.
Інтеграція дітей з освітніми потребами у загальноосвітньому навчальному закладі / Т. Ілляшенко // Психолог, 2009 р. – №10. – с.14-18.
Колупаєва A. A., Таранченко О. М. Діти з особливими потребами в загальноосвітньому

просторі: початкова ланка. Путівник для педагогів: Навчально-методичний посібник. —

Київ, 2010 р. — 96 с. — (Серія «Інклюзивна освіта»).

Дана стаття є на писана про дітей з синдромом (АУТИЗМ).

Ключові слова: Аутизм, синдром, обмеження, реабілітація, корекція.

This article is written for children with the syndrome (autism).

Keywords: Autism syndrome, limitations, rehabilitation, correction.

16.09 2017 р.

Рекомендую:

Синдром Аспергера (аутичні порушення розвитку).... Геречко О. Ю. (Психолог Аспірант). Дана стаття є на писана про людей з синдромом (АУТИЗМ).Ключові слова: Аутизм, синдром, обмеження, реабілітація...

Наука аутизм / корекція / Обмеження / реабілітація / синдром /